Життєвий шлях людини – це історія формування та розвитку особистості у певному суспільстві. Дитина – це соціальна істота, сучасник певної епохи та одноліток певного покоління. Вона росте, виховується і навчається у суспільному середовищі. Одним із найважливіших періодів у житті людини є підлітково-юнацький вік. Особистість дитини – її характер, почуття, мотиви діяльності таповедінки, інтереси, бажання – формується в процесі відносин з оточуючим світом. На нас, освітян, покладається завдання виправляти й спрямовувати розвиток особистості підлітка, пам’ятаючи, що той знаходиться в стані самопізнання, самоствердження й самовиховання. Але нам, як нікому відомо, наскільки скланими є ці завдання. Адже наші зауваження, настанови, поради не завжди беруться до уваги вихованцями. Своїх вчителів вони подекуди вважають "відсталими від життя", такими, що нічого не розуміють у сучасному світі. Як не обірвати звязок між вчителем та учнем, вивести формулу стосунків дорослих та підростаючого покоління? Чи маєте таку формулу Ви?
Доброго дня, Анна! Я повністю згідна із висловом! Може сказати, що розрив таки дійсно існує і в першу чергу для мене він проявляється у тому, що я помічаю пасивність і байдужість теперішніх студентів до навчання! Я закінчила університет ще зовсім недавно, але наше відношення було зовсім іншим! Тому я вважаю, що наше, зараз, основне завдання, як педагогів забезпечити підвищення мотивації студентів до навчання! Потрібно так будувати навчальний процес і заняття щоб учні розуміли, що їхні знання принесуть користь і їм і суспільству!
ОтветитьУдалить