![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEif7akUn3ykWGwoTYRrvxyfrc_Cc9JQCvot_HbUMXroiK1jDMpgj-9nCaWlEuAgbKWpFV87SVv6ocF9y4lcSVJanP8ZES3XO3lM8W-MwVFwzZilUnw5QpevV8nE-7RShPNupLGq_4EwB-4/s200/%D0%94%D1%96%D1%82%D0%B8.gif)
Життєвий шлях людини – це історія формування та розвитку особистості у певному суспільстві. Дитина – це соціальна істота, сучасник певної епохи та одноліток певного покоління. Вона росте, виховується і навчається у суспільному середовищі. Одним із найважливіших періодів у житті людини є підлітково-юнацький вік. Особистість дитини – її характер, почуття, мотиви діяльності таповедінки, інтереси, бажання – формується в процесі відносин з оточуючим світом. На нас, освітян, покладається завдання виправляти й спрямовувати розвиток особистості підлітка, пам’ятаючи, що той знаходиться в стані самопізнання, самоствердження й самовиховання. Але нам, як нікому відомо, наскільки скланими є ці завдання. Адже наші зауваження, настанови, поради не завжди беруться до уваги вихованцями. Своїх вчителів вони подекуди вважають "відсталими від життя", такими, що нічого не розуміють у сучасному світі. Як не обірвати звязок між вчителем та учнем, вивести формулу стосунків дорослих та підростаючого покоління?
Чи маєте таку формулу Ви?